Логін:
Пароль:
 


Архів подій

 

українською мовою / на русском языке

Заводу "Запоріжавтоматика" - 50

 
 
Запорізький обласний союз промисловців і підприємців (роботодавців) "Потенціал" привітав завод "Запоріжавтоматика" з ювілеєм.

Почесну грамоту Запорізького обласного союзу промисловців і підприємців (роботодавців) "Потенціал" колективу ПрАТ "Завод "Запоріжавтоматика" вручив виконавчий директор ЗОСППР "Потенціал" Валерій Крайній.

Завод "Запоріжавтоматика" пишається своїм колективом, трудовими династіями, завдяки яким підприємство є основним розробником і виробником нестандартних засобів автоматизації для гірничо-металургійного комплексу України.

Про етапи розвитку підприємства - його піввіковий шлях - розповів в інтерв’ю "Індустріалке" голова наглядової ради ПрАТ "Завод "Запоріжавтоматика", генеральний директор заводу в 1983-2017 р.р., заслужений працівник промисловості України Микола Миколайович Поплавка:



- Наш завод був створений 26 серпня 1968 року. Головним його призначенням було виготовлення нестандартних засобів автоматизації. У той час в галузі чорної металургії працювали два науково-дослідних інститути. Всесоюзний науково-дослідний інститут по автоматизації технологічних процесів в Москві і Дніпропетровський НІІчермет. Вони вели розробки, а виробничої бази в своїй галузі не було. Замовлення виконувалися на інших підприємствах. А це займало дуже багато часу.

Тому колегія Міністерства чорної металургії прийняла рішення про створення в Запоріжжі експериментального заводу. Майданчик визначили на вулиці Іванова поруч з автогенний заводом. Розташування було вдалим - поруч були підприємства "Моторобудівник" та "Іскра", КБ "Прогрес", звідки згодом ми брали висококваліфіковані кадри. Замовлень було багато - на виготовлення засобів автоматизації для металургійних підприємств. Тобто для доменщиків, прокатників, феросплавщиків, вогнетривників.


Це був перший етап у розвитку заводу - з 1968 по 1981 рік

За цей термін було виконано поставлене завдання - організація виробництва нестандартних засобів автоматизації. Головне - були скорочені терміни від розробки до впровадження цих коштів на металургійних заводах. Якщо раніше на це йшло років п'ять, то з введенням в дію нашого заводу практично 1-2 роки, тобто майже в три-п'ять разів швидше.

У становленні заводу велика заслуга першого директора Володимира Петровича Гавриленко і головного інженера Віктора Олександровича Терещенко.


Другий етап - з 1981 по 1991 рік

Це був період інтелектуального підйому колективу. У зв'язку з нестачею виробничих площ міністерством було прийнято рішення про будівництво адміністративно-побутового і виробничого корпусу по вулиці Адмірала Нахімова, 3. Загальною площею 12 тисяч квадратних метрів. В середині 1982 року корпус був введений в експлуатацію. А до кінця року на нових площах були створені всі необхідні для функціонування заводу виробничі ділянки.

Можна сказати, відбулося нове народження заводу. Були створені всі умови для освоєння і початку виконання робіт технічно складних виробів на базі мікропроцесорного комплексу інформаційних пристроїв. Завод приступив до виготовлення новітніх агрегатних коштів для автоматичних систем управління технологічними процесами та інформаційних систем, що представляють мікро-ЕОМ 4-го покоління, комплекси систем для управління і інформаційного супроводу нових виробництв.

В середині 80-х років постало різко питання перед металургами про підвищення якості металопродукції для оборонної промисловості і залізничного транспорту. Міністерством було поставлено завдання - розробити і виготовити дефектоскопи, що забезпечують 100-відсотковий контроль якості товстолистового прокату, заготовок відповідального призначення, залізничних рейок і коліс. І ми впоралися з цим завданням.

Були й інші відповідальні завдання. Наприклад, в 1984 році на заводі, з огляду на високу кваліфікацію наших фахівців, був створений центр сервісного обслуговування дефектоскопів західнонімецької фірми в складі 36 осіб. Для виконання цього завдання на всіх 6 трубних заводах - Нікопольському, Дніпропетровському, Синарському та інших, що випускають труби для атомної промисловості, були створені заводські ділянки по обслуговуванню дефектоскопів. Фахівцями нашого заводу була забезпечена безперебійна робота дефектоскопів. Як результат - забезпечений 100-відсотковий контроль якості виготовлених труб. Будівля була виконана.

В середині 80-х років гостро постало питання про підвищення технічного рівня сталеплавильного виробництва, поліпшення якості стали. Вирішити це завдання можна було за допомогою експресних засобів контролю фізико-хімічних властивостей металу, що виплавляється. Як пристрої контролю застосовувалися пробовідбірники рідкого металу. Однак обсяг їх виробництва і номенклатура не забезпечували потребу галузі. Вирішити це завдання було доручено заводу.


Третій етап - з 1991 по1998 рік

Це були шляхи самостійного подолання труднощів, коли падали обсяги виробництва. У 1991 році відбувся розвал СРСР. У зв'язку з цим були порушені економічні зв'язки з меткомбінатами країн ближнього зарубіжжя і перш за все з Росією, куди поставлялося більше 80 відсотків нашої продукції. Завод опинився без портфеля замовлень, тобто на межі зупинки. Для керівництва заводу настав час рішучих дій. Треба було перебудовуватися на марші. В першу чергу був вивчений металургійний ринок України. В результаті виявилося, що з усією заводської номенклатури самими затребуваними виробами виявилися пробовідбірники металу для металургійних заводів. На їх виробництві ми й зосередилися. Обсяг виробництва пробовідбірників металу досяг понад 500 тисяч штук на рік.

Потім були проблеми з випуском термоелектричного перетворювача, ще одного затребуваного металургами вироби. Довелося на допомогу кликати науку. І теж впоралися з цим завданням. Обсяг виробництва таких перетворювачів досяг теж майже півмільйона штук в рік.

А найважчими для заводу були 1997-1998 роки. Цей період був характерний бартер, затримками з виплати зарплати, плинністю кадрів, скороченням обсягів виробництва. Треба було шукати шляхи виходу з цієї ситуації, і вони були знайдені.


І четвертий етап - 2000-і роки

Це був етап розвитку заводу в умовах ринкових відносин - з подоланням кризи і жорсткою конкуренцією.

Фахівцями заводу була розроблена та впроваджена програма оперативної реструктуризації заводу.

Вибір був зроблений однозначний. Робити пробовідбірники металу і термоелектричні перетворювачі температури для металургійних підприємств України, які згодом стали нашим основним бізнесом. Щорічний обсяг їх продажів склав більше 1 мільйона штук і займає в загальному обсязі виробництва понад 82 відсотків.

Другим бізнесом стало виробництво нестандартних засобів автоматизації та механізації, призначених для забезпечення безпечного руху шахтного електровозного транспорту. Це поставки для гірничорудних підприємств, таких як Криворізький і Запорізький залізорудний комбінати; ТОВ Суха Балка, Центральний, Північний ГЗК, а також замовлення ТОВ НВКФ "Термоинжиниринг".

Для підвищення якості продукції і, як результат, підвищення її конкурентоспроможності була розроблена і впроваджена заводська система менеджмент якості (СМЯ), що відповідає міжнародним стандартам ISO 9001: 2000 у відношенні проектування, організації виробництва, технічного обслуговування засобів автоматизації та механізації в гірничо-металургійному комплексі України .

З багатьох питань фахівцям заводу довелося переучуватися на ходу, на марші, без зупинки виробництва - і вони впоралися з цим завданням. Навчилися працювати в нових умовах, тобто мислити перспективно, діяти практично.

Попереду у нас нові відповідальні завдання. Розширювати ринок збуту заводської продукції. Це дозволить завантажити виробничі потужності. Збільшити обсяг виробництва. Зберегти робочі місця. Забезпечити співробітникам гідну заробітну плату. Бути, як і в попередні роки, надійним партнером металургів і гірників.

Головне наше багатство - наші люди. Особливо хочеться відзначити тих, хто пропрацював на заводі понад 35 років! Іванов Володимир Васильович - 40 років на заводі. Гур'янов Олександр Сергійович - 46 років. Євтушенко Олександр Григорович - 40 років. Яценко Тамара Вікторівна - 45 років. Буракова Лідія Іванівна - 43 роки. Фоменко Тетяна Анатоліївна - 37 років. Уразовська Людмила Михайлівна - 38 років.

Вітаю колектив заводу з нашим святом - 50-річчям утворення підприємства. Бажаю працівникам заводу всіх поколінь здоров'я, щастя, удачі, сімейного благополуччя, а нашим акціонерам і партнерам по бізнесу - віри в наш колектив.


За матеріалами iz.com.ua


27.08.2018
 
Версія для друку
Відправити другу
На початок
 
 
Читайте нас на FACEBOOK


Регіонального фонду підтримки підприємництва в Запорізької області



Агентство Промышленных Новостей


Цитування в інших ЗМІ тільки зі згадуванням в якості джерела ЗОСППР «Потенціал». Передрук матеріалів в мережі тільки з прямим гіперпосиланням на https://potencial.org.ua