У житті Петро Михайлович завжди дотримувався цих принципів. І перемагав.

Петро Ванат народився 28 січня 1938 ріку. Його ім’я добре відоме жителям Запоріжжя, бо його життя, без перебільшення, належало місту та області. Саме в Запоріжжі після закінчення Донецького політехнічного інституту в 1961 році він почав свою трудову біографію на одному з найбільших підприємств не тільки міста, а й країни - металургійному комбінаті «Запоріжсталь». Досить швидко молодого інженера-металурга, активного і авторитетного, помітили і запропонували його кандидатуру на посаду секретаря комітету комсомолу. Й в 1965 році він з повною відповідальністю очолив молодіжну організацію заводу.

З великою повагою згадував потім Петро Михайлович тодішнього директора «Запоріжсталі» Льва Дмитровича Юпка, який активно підтримував всі ініціативи молоді, що працювала на заводі, і надавав усіляку підтримку. У шістдесятих роках молоді запоріжсталівці на острові Байда своїми силами побудували молодіжну туристичну базу «Бригантина», звели пам'ятник молодим підпільникам групи Миколи Гончара часів Другої світової війни, брали участь в будівництві дитячої залізниці та дамби, що з'єднала, як тоді говорили, стару та нову частини міста.

У 1971 році Петру Ванату було запропоновано перейти на посаду першого секретаря обкому комсомолу. У той час в Запоріжжі та області будувалися нові, сучасні високотехнологічні підприємства, такі як Запорізька ГРЕС, ДніпроГЕС-2, Запорізька атомна станція. І провідне місце в житті молоді займали комсомольсько-молодіжні будівництва.

Далі була робота в партійних органах в Заводському районі, а потім і на посаді керівника міської партійної організації. Сфера діяльності керівника в ті роки являла собою величезний пласт господарських питань. Розширювався і модернізувався Запорізький індустріальний комплекс, активно велося будівництво житла і благоустрій вулиць, безпосередньо під керівництвом першої особи міста була розроблена комплексна цільова програма «Біосфера», реалізація якої в наступні роки дозволила суттєво оздоровити водний і повітряний басейни регіону. У дуже стислі терміни була проведена величезна робота по будівництву водоочисних споруд після катастрофи на Чорнобильській АЕС.

У 90-х роках Петро Ванат працював заступником голови Запорізького облвиконкому, начальником планово-економічного управління, начальником управління зовнішніх економічних зв'язків, заступником голови обласної державної адміністрації з питань промислової політики та енергетики. Період роботи був найскладніший - розрив ділових зв'язків між підприємствами колишнього Радянського Союзу, конверсія, економічна та фінансова кризи. З ініціативи Петра Михайловича в області розробляється конкретна програма стабілізації економіки, реструктуризації промислових підприємств, виходу їх на зовнішні ринки. Уже до середини дев'яностих експорт став перевищувати імпорт, великі контакти із зарубіжними фірмами, торговими представництвами іноземних держав Україні дозволили нашій області залучити чималі інвестиції. Розроблена програма енергозбереження в Запорізькій області була перша в Україні.

- Я засвоїв головний урок: для того, щоб чогось добитися, потрібно багато працювати і розпочате доводити до кінця, - говорив Петро Михайлович, відповідаючи на питання журналістів про принципи свого підходу до справи.

Він завжди ставився до людей з повагою, але вимогливість була на першому місці.

У 1998 році Петро Ванат обирається Президентом обласного союзу промисловців і підприємців «Потенціал». І одночасно він очолює обласну федерацію роботодавців, обирається членом Національної ради соціально-економічного розвитку при Президентові України. На цих керівних посадах Петро Михайлович пропрацював без малого двадцять років, всіляко допомагаючи розвитку бізнесу.

У 2014 році Петро Ванат був обраний народним депутатом України, працював у бюджетному комітеті Верховної Ради.

Володіючи колосальною енергією і оптимізмом, він заражав інших вірою в нове покоління людей - і це той потенціал, який дозволяє всім впевнено дивитися в майбутнє. «Запорожці - нащадки славних запорізьких козаків - дивовижний народ, - говорив Петро Михайлович. - Вони найкрасивіші, найталановитіші та працьовиті люди. Саме вони роблять наше місто прекрасним, яскравим і відомим всьому світу».

Він писав: «Дуже хочеться побачити Україну процвітаючою і сильною. Все життя працював в ім'я цього. Намагаюся радіти кожному прожитому дню, подарованому мені природою і Богом. Щасливий від того, що відчуваю себе потрібним людям, друзям, рідним і близьким. Люблю весну, риболовлю і хорошу книгу. І - просто бути на цій Землі».

До своєї вісімдесятої весни Петро Ванат не дожив трохи менше року ...

Яким він залишиться в нашій пам'яті - ця щира, світла людина? Кажуть його друзі і соратники.

Олександр Білоусенко:

- Доля звела нас з Петром Михайловичем ще в далекому 1970 році. І сьогодні я можу сказати, що мав честь працювати, спілкуватися протягом багатьох, непростих для України десятиліть з великим патріотом країни, Запорізького краю, неспокійним і дуже активним, неординарною людиною. Життя і розвиток міста Запоріжжя, а з 90-х років і життя всієї Запорізької області, були тісно пов'язані з діяльністю Петра Михайловича, який, перебуваючи на відповідальних постах, очолював і брав участь в розробці і реалізації багатьох соціально-економічних програм.«Потенціал» під його керівництвом став дуже впливовою і визнаною у всій Україні громадською організацією. Петро Михайлович був тонким дипломатом і мудрою людиною. Ці його якості дозволяли знаходити рішення багатьох, складних питань, з якими постійно стикаються підприємства, представники малого та середнього бізнесу.

Олександр Головко:

- Той рівень, на який Петро Михайлович підняв планку «Потенціалу» дуже високий, який ми відчуваємо донині. Тут доречно відзначити його вміння працювати з людьми, з владою, тому що саме при ньому Союз промисловців і роботодавців отримав друге дихання, почав подальший розвиток. Він зумів навколо себе зібрати однодумців. Йому це вдалося, він сильна особистість - світла, щира людина, справжній патріот нашої держави. І він таким був завжди.

З перших кроків нашого знайомства звертало на себе його уважне і дуже шанобливе ставлення до людей, вміння вирішувати їх проблеми, вникаючи в усі деталі і доводити їх до кінця.

Ставши народним депутатом України, він одразу ж приступив до законотворчої діяльності, перш за все, пам'ятаючи про рідний Запорізький край. Він ініціатор Закону про індустріальні парки. За його активної участі прийнято важливі закони по ряду соціальних програм.

В'ячеслав Похвальський:

- На жаль, людей, які вміють моделювати реальний розвиток суспільних процесів, не так вже й багато. Мова не про астролога і фантазера, чиї далекі від життя умовиводи лякають катаклізмами або ведуть у світ ефемерного, без праці дістаються раю. Ні, Петро Ванат мав суворої аналітикою розуму, що спирається на синтез знань із різних галузей життя і свій багатий досвід. Плюс величезна працьовитість, вміння планувати з чітким поділом бажаного і можливого на наявної ресурсної бази. Він відчував це майбутнє і створював його на всіх етапах своєї біографії - в мартенівському цеху, в молодіжному середовищі, де стартував як організатор, на керівних постах в місті і області.

Прогностика, підкріплена життєвим емпіризмом, яскраво проявилася в законодавчих ініціативах Ваната після його обрання депутатом Верховної Ради. Петро Михайлович не терпів «полудела»: пообіцяв, взявся - виконай в термін і добротно.

Перфекціоніст, він вимагав цього і від інших, вимагав, навчаючи словом і особистим прикладом. Перераховане - лише маленькі штрихи цільної і цілеспрямованої біографії Петра Михайловича Ваната. Таким, нефрагментовані в судженнях і вчинках, я бачив, знав його майже сорок п'ять років знайомства, спільної роботи і дружби.

Олександр Романовський:

- У Петра Михайловича була неймовірна працездатність. Він дуже відповідальна людина, яка завжди робив все від нього залежне. Як народний депутат дуже уважно ставився до наказів виборців, відстоював інтереси свого міста і області. Це він організував виїзне засідання бюджетного комітету Верховної Ради безпосередньо в регіон і домігся виділення коштів для фінансування будівництва мостів, розвитку Національного заповідника «Хортиця», ряду соціальних об'єктів області.

Петро Михайлович був не тільки моїм колегою-депутатом, а й учителем - життєвим. Він не шкодував себе. Для нього робота у Верховній Раді була найважливіша.

Вважаю, буде справедливо, якщо одна з вулиць Запоріжжя носитиме ім'я Петра Ваната, - гідної людини і почесного громадянина міста.

Потенціал Інформ